Художественная школа им. Шевченко Киев, Київ, вулиця Жамбила Жабаєва, 4 рейтинг

"Художественная школа им. Шевченко в Киеве, где я училась, обладает достаточно хорошими возможностями для развития художественных навыков. Однако, мне не хватило индивидуального подхода со стороны преподавателей. Некоторые из них не проявляли достаточного внимания к индивидуальным потребностям учеников. Также, было бы замечательно, если бы школа обновила свое оборудование и материалы для занятий. Несмотря на это, я благодарна школе им. Шевченко за возможность развивать свое творческое мышление и навыки в области изобразительного искусства."

Художественная школа им. Шевченко предоставляет множество возможностей для развития творческих способностей, однако я чувствую, что не хватает большего количества практических занятий. Хотелось бы видеть больше мастер-классов и практических занятий с опытными преподавателями, чтобы получить более глубокое понимание и навыки в различных видах искусства. Также необходимо большее внимание к созданию возможностей для школьников участвовать в выставках и конкурсах, чтобы продемонстрировать свои работы и получить обратную связь от профессионалов.

Гарна художня школа, для початку 19 століття! Ой, зараз не 19 століття? Ну що ж...
Для тих хто не хоче читати мій довжелезний відгук: ідіть в цю школу на свій страх і ризик. Принципі можна провчитися до 9-го класа, а потім звалити в якесь нормальне місце (як це зробив я), і принципі нічого (крім здорового глузду) ви не втратите, а навіть заберете з собою непогану, академічну базу, але дитина витратить всі свої нерви)
Плюси: Гарна живописна база і... Все
Мінуси: настільки злих вчителів я ще не бачив. Що з фахових дисциплінах (Пані Л. А. вітаю), що з загальноосвітніх (Пані І. П. також вітаю). В школі вчителі це купа старців, які нічого спільно з сучасністю не мають, зате постійно вурчать і кажуть, що ось "як гарно були раніше, а зараз щось то там не так". Школа реально застрягла в якомусь 19 столітті, учителя настільки старі, що аж гинуть як мухи (реальна історія доречі), а нових облич взагалі не видно. Це стосується і предметів, якщо ви думаєте, що вас навчать сучасній професії художника, то ви сильно помиляєтеся, класичні предмети і все. І це не те що погано, але якщо ви вже і задерли носа на "найкращу школу в Україні", то хотілось би і нормальних предметів, а не так що класику я вивчаю тут, а на графічному планшеті вчись малювати десь інше. Причому це реальна проблема ще у світі сьогоднішніх подій, коли АІ можуть витиснути справжніх діджитал майстрів (але не думаю, що в цій школі взагалі хтось чув про АІ). Контроль - жорсткий, і авжеж, добре, що він взагалі є, але всього має бути в міру. Ти не можеш фарбувати волосся (що на мою думку в школах взагалі недопустимо забороняти, особливо в художній), одягатися, чи малювати як хочеш. З останнім можна авжеж посперечатися, бо не завжди можна малювати те, що хочеш, але всього має бути в міру, але контроль в КДХЛ - необмежений. Доходить до абсурду, один твій прокол - і все, класний викладач з ініціалами І. П. подзвонить тобі, твоїм мамі, тату, бабусі, дідусю,  прадідусю (який вже давно помер) і розкаже про твій прокол (ну добре, це вже претензії тільки до класного викладача з ініціалами І. П. ). А про те, як вони роблять зі звичайних КР по живопису (які без проблем може здати людина без рук) ажіотаж рівня НМТ чи вище, я взагалі мовчу. Чи скільки разів вони можуть погрожувати виключенням зі школи. Моєму другові взагалі два рази так погрожували, і нічого не сталося (по моїй пам'яті більшість скоріше самі звалювали аніж їх виганяли)).
Поговоримо про відділення. Тут їх чотири, але поговоримо тільки про те, на якому я був, а саме Декоративно Ужитковому Мистецтві. Сам предмет і його вчитель реально круті, ліпити орнамент, глечик і тд було дійсно круто, бо вчитель знав свою справу і видно, що її любив. Тому реально шкода, що з цього відділу все більше і більше звалювало людей. А в чому справа? Все просто, чомусь саме на цей предмет вирішили спочатку поставити на живопис якогось старого, якому на все було пофіг (навіть коли мою роботу розкритикувала сама директриса, він до мене навіть не підійшов). Потім він помер (а ви думали я жартував про "вмирають як мухи") і на заміну поставили ще гіршого вчителя, який ненавидів сучасність і завжди коли була якась проблема казав: "потім про це поговоримо" і ніколи про це не говорив)))
Через всі ці проблеми відчуваєш себе в такому маленькому, ламповому СРСР, де криза і технології доходять тільки через 10 років після їх винайдення, та де на твою художню особистість всі чхали, бо з тебе просто хочуть зробити типового живописця.